Дивлячись на цинічний піар цілого ряду політиків на стражданнях українських політв’язнів хочеться запитати: що гірше зовнішні або внутрішні вороги?

Тема звільнення Савченко болюча та актуальна для всього українського суспільства. Однак, політики, як відомо дивляться на подібні речі інакше і там де всі українці турбуються за долю нашої бранки, «слуги народу» вбачають чудову нагоду для підняття рейтингу.

Вже більше року світ споглядає за судилищем над мужньою українкою, яка стала свого роду символом спротиву та незламності перед агресором. За цей час чи не кожен вітчизняний політик рвався рятувати полонену льотчицю, забувши про решту українських в’язнів і даючи завідома нездійсненні обіцянки.

Одним з найбільш голослівних, як і очікувалось став добре відомий радикал Олег Ляшко. Що тільки не заявляв в своїх експресивних виступах «борець зі скотиняками»… Спочатку лідер «Радикальної партії» пропонував обміняти Надію Савченко на президента Петра Порошенка, потім на голову Нацбанку Валерію Гонтареву, а потім коли вочевидь закінчилися достойні кандидати і взагалі прирівняв себе до полоненої льотчиці.

Втім, незважаючи на таку «схожість» їх доль, обміняти себе на полонену Надію Олег Ляшко чомусь не запропонував. Мабуть не здогадався…

Ще одним демагогом, який не проґавив свого шансу підняти рейтинг на ув'язненні української військової стала лідер фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Політик, відомий своїми карикатурними стражданнями неодноразово, з надривом розповідала про тяжку долю Надії Савченко, котру вона «з барського плеча» навіть призначила символічним першим номером своєї партії. Утім, окрім цього, відверто показового передвиборчого жесту ніякої реальної підтримки Савченко «Леді Ю» так і не надала. Хіба що Юлія Володимирівна, за словами матері Надії оплатила послуги російських адвокатів, проте сама жодного разу навіть не зволила з’явитись у залі суду.

До без перебільшення довжелезної когорти політиків, які люблять поговорити про звільнення Савченко, але на практиці нічого для цього не роблять можна сміливо додати як спікера ВР Володимира Гройсмана, так і прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Вони обидва неодноразово заявляли, що не сумніваються у тому, що Надія буде відпущена на волю, проте особисто не приклали для цього жодних зусиль. За словами самих же політиків, вся їх впевненість ґрунтувалася на припущені, що Росія зрештою не витримає зовнішнього тиску та відпустить українську військовополонену.

Що ж, як казав відомий книжковий персонаж Остап Бендер: «Європа з нами, заграниця нам допоможе», ну, а оскільки за нас все зроблять, то нащо самим зайвий раз напружуватися? Така стратегія, прогнозовано не дала жодних результатів і 22 березня російський суд присудив Надії Савченко 22 роки колонії.

Втім, навіть це не припинило порожніх балачок, які жодним чином не впливають на долю полоненої українки. Хтось пропонує у відповідь на ув’язнення Савченко розірвати усі зв’язки із країною-агресором, хтось націоналізувати російський бізнес в Україні. Проте всі розуміють, що подібні заклики такі ж далекі від реалізації, як і від реальної допомоги Надії Савченко. Саме тому, тема Савченко залишається вкрай привабливою для піару та пустих балачок, за якими мало хто пам’ятає про щонайменше 29 українських політв'язнів, яких росіяни так само тримають за ґратами.

Говорити про цинічність та без принциповість українських політиків можна довго, однак краще за всіх про це розповіла сестра полоненої льотчиці Віра Савченко. Перед оголошенням її сестрою голодування вона написала:

Після чого вона додала:

Автор: Євген Ігнатенко