Проблема свободи слова стала головною темою для західних видань, що писали про Україну цього тижня. Зокрема, було приділено особливу увагу суперечливим сторінкам історії України ХХ століття та їх висвітленню офіційним Києвом. Також мали місце статті на вже звичні теми корупції та кредитів від МВФ.

Влада Порошенка все більше нагадує кремлівську, – Анна Нємцова у ForeignPolicy.

У суботу, 30 квітня, американське видання ForeignPolicy опублікувало статтю російського опозиційного журналіста Анни Нємцової під назвою «Чи розуміють українські лідери свободу преси?», присвячену нещодавньому скандалу навколо заборони Савіку Шустеру працювати в Україні. Стаття вийшла з критичними коментарями на адресу українського найвищого керівництва незважаючи на те, що на той момент заборону вже було офіційно знято до остаточного вивчення усіх матеріалів справи відомого ведучого.

Автор написала, що рішення української влади викликало значний резонанс і супротив у країні. Зокрема, журналіст відзначила, що Київський міський голова Віталій Кличко засудив заборону Шустеру працювати в Україні та запропонував йому виходити в ефір на телеканалі «Київ». Також рішення влади розкритикував народний депутат від партії «Блок Петра Порошенка» Мустафа Найєм, назвавши це черговим «ідіотизмом» української влади.

Нємцова вважає, що такі дії української влади, зокрема Президента України, стають схожими на репресії Кремля, організовані Володимиром Путіним. Журналіст навела цитату Шустера у зв’язку з цим. Савік розповів пресі, що він вже переживав схожу ситуацію, коли у 2004 році йому також заборонили працювати у Росії. Порошенко, на його думку, вчинив так само, як Путін тоді.

Автор статті пояснила такі дії української влади тим, що Шустер викликав гнів Порошенка через показ соціальних опитувань у своїй програмі. За тиждень до цього Шустер задав питання щодо відданості Порошенка справі боротьби з корупцією. Тоді 93 відсотки аудиторії висловилися, що не вірять у антикорупційні настрої Президента України. За словами самого Савіка, саме це збентежило найвищу владу в країні.

Журналіст ForeignPolicy також не оминула проблему свободи слова в Україні і навела коментар аналітика Університету Джорджа Вашингтона Маші Ліпман. Політолог заявила, що за весь час правління Порошенка Україна не стала ближчою до Європи, її уряд заборонив 12 російських телеканалів, заборонив працювати в Україні десяткам російських журналістів, а методи українського керівництва державою мало чим відрізняються від кремлівських.

Наприкінці статті, Нємцова недвозначно прокоментувала політику Президента України:

Доки Україна не визнає злочини свого минулого, вона не інтегрується до Європи, – Джош Коен у ForeignPolicy

У понеділок, 2 травня, на сайті ForeignPolicy з’явилася скандальна стаття під назвою «Історик, що вибілює минуле України» за авторством Джоша Коена, відомого американського політолога, що спеціалізується на країнах колишнього СРСР. Статтю було присвячено українському історику Володимиру В’ятровичу, нинішньому голові Українського інституту національної пам’яті. Коен виступив з різкою критикою на адресу українця, заявивши, що той приховує «криваву та расистську історію України, знищуючи факти про погроми та етнічні чистки з державних архівів».

На думку Коена, Володимир В’ятрович, заручившись підтримкою найвищого українського керівництва після Євромайдану, захищає націоналістичну та ревізіоністську історію України, а також прославляє українські націоналістичні організації, які, за інформацією автора статті, брали участь у Голокості та масових етнічних чистках поляків під час Другої світової війни. Річ іде про організації ОУН та УПА, бійці яких, за інформацією Джоша Коена, знищили тридцять п’ять тисяч євреїв та сто тисяч поляків на території західної України. Також американський політолог вказав, що Степан Бандера, після нападу нацистської Німеччини на СРСР у 1941 році, вітав вторгнення, адже вважав його кроком до незалежності України.

Коен вважає, що події 75-річної давнини мали б вже канути в історію, але вони і зараз активно застосовуються у інформаційній війні між Україною та Росією. Зокрема, на думку політолога, коли Україна прагне звільнитися від російського впливу, українські націоналісти своїми діями дають нові приводи для кремлівської пропаганди, яка стверджує, що після революції Україну захопили фашисти і неонацисти.

Автор статті у зв’язку з цим також відмітив проблеми зі свободою слова в Україні. Зокрема він приділив особливу увагу новому закону, який передбачає переслідування людей, «які виявляють публічну неповагу» до ОУН-УПА та «не визнають легітимність» української боротьби за незалежність у ХХ столітті. Коен вважає, що така політика української влади спрямована на те, щоб викорінити погляди тих людей, які не підтримують націоналістичні ідеї. Політолог також припустив, що Петро Порошенко погодився зайняти цю небезпечну позицію підтримки прихильників ОУН-УПА, щоб віддячити українським націоналістам, які брали активну участь у поваленні режиму Януковича у 2014 році. Наостанок, американський політолог відмітив, що з такими настроями Україні можна не розраховувати на інтеграцію до європейської спільноти, адже тоді їй доведеться покаятися у темних сторінках власного минулого.

86 % грошей, наданих Україні кредиторами, розкрадаються, - WashingtonPost

У четвер, 5 травня, на сайті американського видання WashingtonPost було опубліковано статтю професорів Ніла Абрамса та Стівена Фіша під назвою «Як допомога Заходу сприяє корупції в Україні». Американські спеціалісти висловили думку про те, що незважаючи на кредити, які Захід дає Україні вже протягом 25 років її незалежності, усі ці гроші банально розкрадаються і не йдуть на заплановані та погоджені з українським урядом реформи. На їх думку, сьогодні навколо Порошенка ціла низка олігархів, які не дозволяють грошам МВФ іти на справу розбудови країни.

Абрамс та Фіш навели приклад 4,51 мільярдів доларів, які отримав Нацбанк України від МВФ у квітні 2016 року. Ці гроші мали піти на підтримку кризових українських банків. Проте, за інформацією американських науковців, 1,8 мільярдів з цієї суми опинилися на офшорних рахунках «контрольованого українським олігархом» ПриватБанку. Абрамс і Фіш, посилаючись на дані Організації економічного співробітництва та розвитку, а також Global Financial Integrity, відзначили, що на кожен наданий Україні долар кредитів припадає 6,25 незаконно вивезених доларів. Таким чином, на думку науковців, кредити не допомагають Україні, а тільки сприяють розвитку корупції.

Американські політологи зробили висновок, що Західним донорам або слід сподіватися на реальні зміни, які запровадить уряд Гройсмана, або припинити надавати Україні кредити, доки до влади не буде допущено справжніх реформаторів, таких як колишні міністри Айварас Абромавічус і Наталія Яресько. Який варіант обиратиме МВФ, стане відомо тоді, коли той вирішить, чи надавати наступний транш Україні розміром у 1,75 мільярда доларів.

Проблема свободи слова в Україні неодноразово була предметом палких дискусій для провідних політиків, журналістів та громадських діячів. Зараз вона стає ще більш актуальною з огляду на останній скандал навколо Савіка Шустера, а також рекордної кількості вбивств представників медіа за останні 2 роки. Західні медіа також неодноразово піднімали означену проблему. Зокрема, можна пригадати інтерв’ю Порошенка німецькому виданню Deutsche Welle у листопаді 2015 року, під час якого журналіст Тім Себастіан задавав неприємні запитання Президенту України про його володіння «5 каналом», зазначивши, що у жодного іншого президента у Європі немає власного медіа.

Тепер у американському медіапросторі піднімають суперечливі питання важких для України сторінок історії. Особливо кидається у вічі радикальна риторика, з якою відомий американський спеціаліст з країн СНД Джош Коен описує історію України, називаючи її «расистською та кривавою». Такий стиль, що проходить цензуру у авторитетному американському виданні, може означати радикально негативне ставлення до певних сторінок української історії на Заході, принаймні серед частки суспільства. Це може зашкодити Україні у її прагненні інтегруватися до Євросоюзу.

Означені публікації західної преси свідчать про те, що у Європі та США поступово починають схилятися до думки, що в Україні влада справді притискає свободу слова, не сприймає критику на власну адресу та намагається впливати на висловлення думок стосовно того, як правильно українцям трактувати власну історію. Очевидно, що такі публікації негативно впливають як на персональний імідж Петра Порошенка, так і на сприйняття України на міжнародній арені.

Весь тягар інформаційного тиску також підсилюють багаторазові заяви у іноземній пресі про неподолану корупцію в Україні та вплив олігархів на прийняття політичних рішень. Публікації із фактичними звинуваченнями українського керівництва у крадіжці 86 % коштів, наданих за програмою МВФ, є свідченням того, що на Заході є популярною точка зору, що Україні взагалі слід більше не давати кредитів. Така позиція стає все більш популярною, тому що ґрунтується не на популістських заявах, а на доповідях провідних міжнародних міжурядових і некомерційних організацій.

Таким чином, українське керівництво постає зараз перед низкою нових викликів. Тепер йому доведеться не тільки відповідати на критику Заходу стосовно буксування реформ та процвітання корупції, але й через недостатнє забезпечення свободи слова. Останні рішення влади не запевняють у тому, що українські лідери сприймають ці виклики. 

Костянтин Рубель