Авторизація

Досьє
Мосійчук Ігор Володимирович

Народний депутат України VIII скликання (з 2014 року) від Радикальної партії Олега Ляшка. Український журналіст, член організованого соціал-націоналістичного руху, головний редактор газети «Вечірній Васильків», фігурант справи «васильківських терористів». 

Біографія

Народився 5 травня 1972 року в місті Лубни Полтавської області.

Служив у лавах Радянської Армії на Далекому Сході, де в 1990 році створив гурток української націоналістичної молоді.

Після демобілізації почав займатися політичною і громадсько-політичною діяльністю.

У 1993 році разом з Олегом Гаврильченко відновив видання першої україномовної газети «Хлібороб», яка виходила в Лубнах за часів Російської імперії.

Разом з Олесем Вахнія сприяв українізації лубенських бібліотек.

У 1994 році Мосійчук вступив до лав УНА-УНСО.

У 1995 році, на похоронах Патріарха Володимира виникла бійка між бійцями спецпідрозділу «Беркут» і представниками УНА-УНСО, в якій брав активну участь. В результаті цього через кілька днів Ігор Володимирович був затриманий.

У 1996 році був помічником-консультантом у народного депутата України Юрія Тими. Активно співпрацював з радянськими дисидентами.

У січні 1996 року Ігор Мосійчук був заарештований в Полтаві. За сфабрикованим вироком отримав рік позбавлення волі, але був звільнений через півроку після того, як втрутилися відомі політики.

У 1998 році вступив в Соціал-національну партію України (СНПУ).

Проживаючи в Полтаві, разом з головними діячами УНА-УНСО Андрієм Гринем та Валерієм Пальчиком редагував газети «Наше слово» і «Наш край», організовував одну з останніх прижиттєвих виставок заслуженого художника України Данила Нарбута.

Після розвалу УНА-УНСО в 1998 році вступив до СНПУ. Наприкінці 2000 року разом з нинішнім мером міста Лубни Василем Коряком видавав газету «Тихий жах», яка в різкій формі критикував діяльність тодішнього Президента і його представників на місцях.

У 2002-2005 роках жив у Києві. Співпрацював з Союзом офіцерів України, який очолював В'ячеслав Білоус. Брав участь в акціях протесту проти режиму Кучми.

У 2004 році, після з'їзду СНПУ (який перетворив партію у Всеукраїнське об'єднання «Свобода») вийшов з партійних лав.

З 2005 року постійно проживав у Василькові. На початку 2006 року виступив з ініціативою відновлення газети «Вечірній Васильків», посаду головного редактора якої займає  з тих пір.

У 2009 році вступає в конфлікт з вірменською діаспорою Василькова.

На виборах 2010 року обраний депутатом в Васильківської міської ради. Став головою постійної депутатської комісії Васильківської міської Ради з регламенту і співпраці з правоохоронними органами.

У 2010 році спільно з іншими однодумцями виступив ініціатором установи Соціал-Національної Асамблеї. З 2011 року займав посаду члена Виконавчого комітету СНА і був призначений Головою Прес-служби СНА. Брав участь у підготовці реєстрації соціал-націоналістичної політичної партії.

З серпня 2011 року почалася ціла низка арештів активістів організованого соціал-націоналістичного руху. Разом з іншими активістами був заарештований, їм інкримінували підготовку теракту. Суд засудив всіх підозрюваних. З  2011 по лютий 2014 року Ігор Мосійчук, разом з іншими «васильківських терористів» перебував у Лук'янівській в'язниці.

У 2014 році, після подій на Майдані всі «Васильківські терористи» були звільнені достроково.

Після початку на Південному Сході України антитерористичної операції (АТО) у складі спецбатальйону «Азов» займав посаду заступника командира по зв'язках з громадськістю.

З червня 2014 року голова постійної комісії Київради з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією.

З листопада 2014 року депутат Верховної Ради України VIII скликання від Радикальної партії Ляшка. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

17 вересня 2015 року був позбавлений депутатської недоторканості і затриманий у ВР. 

1 жовтня 2015 р. Київська міська територіальна виборча комісія зареєструвала Ігоря Мосійчука кандидатом в мери Києва на місцевих виборах 25 жовтня 2015 р. 6 жовтня Мосійчук вирішив зняти свою кандидатуру з виборів, однак за законом це можливо було зробити тільки до 5 жовтня, тому Мосійчук взяв участь у виборах.

22 жовтня 2015 року Генеральна прокуратура України завершила досудове розслідування проти Ігоря Мосійчука за підозрою в отриманні хабара у 450 тис. грн та в численних хуліганських діях.

У березні 2016 року Ігор Мосійчук повернувся до Парламенту, хоча порушену проти нього справу не закрито.

Сім'я

Перебуває у третьому шлюбі. Має сина (17 років) і доньку (13 років). Перебуває у цивільному шлюбі.

Впродовж нетривалого періоду, з осені 2015 року до початку весни 2016 року, Ігор Мосійчук схуднув більше ніж на 100 кг в результаті хвороби.

Посилання на сторінку соціальній мережі Facebook www.facebook.com/igor.mosijcuk.

Компромат

21 липня 2015 року Ігор Мосійчук разом з іншим депутатом від Радикальної партії Андрієм Лозовим та іншими однопартійцями взяв участь у побитті кандидата в депутати в 205 окрузі в Чернігові і телеведучого Олексія Дурнєва.

Як зазначають ЗМІ, у вересні 2015 року Мосійчук вступив у перепалку в кабінеті лікаря і депутата Кременецької районної ради Луганської області Лариси Кульбач, погрожуючи жінці «Я стріляв таких, як ти» за те, що вона дозволила правоохоронцям вивезти з лікарні до суду бійця батальйону «Айдар» Андрія Степанкова.

Восени 2015 року Мосійчук був заарештований. Йому було висунуто звинувачення за 5 статтями КК України: ч. 4 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди посадовою особою), ч. 2, 3 ст. 296 (хуліганство), ч. 1, 2 ст. 350 (погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок), ч. 1 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч. 1, 2 ст. 377 (погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного).

9.06.2016 р.