Роки життя: 1957-2014 рр. Політичний і державний діяч, Голова Фонду державного майна України (2005–2008 рр.), народний депутат ВР України II, III, IV та V скликань.
Біографія
Народилася 4 червня 1957 року в с. Заріччя Житомирської області.
У 1982 році закінчила Житомирський сільсько-господарський інститут за спеціальністю «економіст-організатор сільсько-господарського виробництва». У 1999 році закінчил Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого .
У 1974-1977 роках працювала діловодом Ружинської селищної ради народних депутатів, керівником драматичного гуртка районного будинку культури смт Ружин.
У 1977-1982 роках була на комсомольській роботі.
З 1982 року – працювала у Ружинській районній план. комісії бухгалтером, старшим бухгалтером централізованої бухгалтерії Управління сільського господарства, старшим економістом, головним економістом.
У 1990-1991роках - секретар Ружинського районного комітету КПУ.
У 1991-1994 роках - старший економіст райплану, пізніше - завідувач соціально-економічного відділу Ружинської райдержадміністрації.
З 1993 року– перший секретар Ружинського районного комітету КПУ.
У 1994-1998 роках - народний депутат ВР України II скликання від КПУ. Член фракції СПУ і СелПУ (до цього - фракція комуністів). На час виборів: завідувач соціально-економічного відділу Ружинської райдержадміністрації. Член КПУ.
З 1998 року - перший секретар Київського МК СПУ (СПУ – в минулому КПУ). З 1998 року – член політвиконкому Політради СПУ.
У 1998-2002 роки - народний депутат ВР України III скликання. Член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин (з 07.1998 р.). Секретар фракції Соціалістичної партії і СелПУ («Лівий центр»), з 1998 року - фракція СПУ.
З 2002 року - народний депутат ВР України IV скликання Уповноважений представник фракції СПУ (з 05.2002 р.), голова Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з 06.2002 р.). Склала депутатські повноваження у липні 2005 року.
З квітня 2005 по грудень 2008 року - Голова Фонду державного майна України. Була призначена на посаду Президентом Віктором Ющенко. Попередником Валентини Семенюк на цій посаді з 2003 по 2005 рік був Михайло Чечетов.
З квітня 2006 року обрана депутатом Київської міської ради.
З 2006 року – народний депутат ВР України V скликання. На час виборів: голова Фонду державного майна України. Член Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (07.-09.2006 р.), чл. фракції СПУ (04.-09.2006), секретар Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (07.-09.2006 р.).
У 2007 році брала участь у виборах до парламенту, проте політична сила СПУ, від якої балатувалася Валентина Семенюк, не подолати прохідний бар'єр.
У серпні 2014 року в селі Чайки поблизу Києва, у будинку за місцем проживання, було виявлено тіло Валентини Семенюк-Самсоненко з вогнепальним пораненням голови. За фактом вбивства було відкрито кримінальне провадження. За інформацією в ЗМІ, за декілька тижнів до смерті Валентина Семенюк-Самсоненко розповідала, що хтось замовив її вбивство.
Родина
Першим чоловіком був Анатолій Семенюк, якого не стало у 1995 році. Разом подружжя виховала двох доньок. У 2008 році Валентина Семенюк одружилася з Віталієм Самсоненком і змінила своє прізвище на «Семенюк-Самсоненко». В. Самсоненко - київський підприємець, співвласник «Страхового будинку «Самсон», ім'я якого також пов'язують з фірмами «Лідер-Кредит» і «Експрес-Кредит», що спеціалізуються на страхуванні та наданні позик. За інформацією ЗМІ, його статок оцінювали у 40 млн доларів.
Звання
Заслужений економіст України (1997 р.).
Довідка
У 2005 року Фонд держмайна здійснив найбільш резонансну в історії України реприватизаційну кампанію комбінату «Криворіжсталь», який був куплений за 803 млн доларів у 2004 році власником компанії СКМ Рінатом Ахметовим і Віктором Пінчуком, власником групи «Інтерпайп» та зятем Президента Л.Кучми. Восени 2005 року комбінат знову повернувся у власність держави, після чого відбувся повторний продаж, який був відкритим, 93-відсоткового пакету акцій «Криворіжсталі», який придбала транснаціональна компанія Mittal Steel за 4,8 млрд доларів. При цьому представники Соцпартії у Верховній Раді голосували проти повторного продажу меткомбінату. Семенюк не була прихильницею цієї угоди і після продажу неодноразово заявляла, що інвестор не виконує умови договору, і «Криворіжсталь» бажано було б повернути у власність держави.
Як зазначалось в ЗМІ, для того, щоб продаж держмайна відбувався прозоро, Валентина Семенюк обіцяла українцям й надалі відкриті приватизаційні тендери. Зокрема, таких гігантів економіки, як «Укртелеком» і Одеський припортовий завод. Проте цього не відбулося. Навіть продаж ВАТ «Луганськтепловоз» і «Комсомольське рудоуправління» не був відкритим, а навпаки, в черговий раз став прикладом «кулуарної приватизації» держвласності.
