Четвертий Президент Російської Федерації (з 2012 року), другий Президент Російської Федерації (2000-2008 рр.), Голова Уряду Російської Федерації (1999-2000 рр., 2008-2012 рр.), секретар Ради безпеки (1999), директор Федеральної служби безпеки (1998-1999), російський державний та політичний діяч.

Місце народження та освіта

Володимир Путін народився 7 жовтня 1952 року в місті Ленінграді. Батько – учасник бойових, воював у військах НКВД під час Великої Вітчизняної війни, після війни працював майстром на заводі, мати – також працювала на заводі.

В 1960 році закінчив школу-восьмирічку та продовжив навчання у школи на базі технологічного інституту.

У 1970 році поступив до Ленінградського державного університету (ЛДУ), навчався  на міжнародному відділенні юридичного факультету. Під час навчання вступив до КПРС і залишався її членом до заборони партії 1991. Здобуваючи освіту познайомився з Анатолієм Собчаком, доцентом університету.

У 1997 року захистив кандидатську дисертацію Кандидат економічних наук.

Кар’єра

Після закінчення університету у 1975 році за розподілом був направлений на роботу до КДБ СРСР.

З 1975 до 1984 року був співробітником Першого відділу Ленінградського управління КДБ. Впродовж цього часу закінчив «Курси перепідготовки оперативного складу» у 1976 році та  курси перепідготовки у Вищій школі КДБ в Москві у 1979 році.

 У 1984 році, маючи звання майора юстиції, був відряджений на навчання до Червонопрапорному імені Ю. В. Андропова інституту КДБ СРСР, який закінчив в 1985 році за спеціальністю «Зовнішня розвідка». В КІ КДБ СРСР носив «шкільне» прізвище Платов, був старостою навчального відділення, вивчав німецьку мову.

З 1985 по 1990 рік працював в Дрездені (НДР). Офіційно посідав посаду директора Будинку дружби СРСР - НДР.

Повернувшись з Німеччини на початку весни 1990 року офіційно працював помічником ректора з міжнародних питань у Ленінградському державному університеті імені А. А. Жданова.

З 1990 року – помічник, пізніше - радник Голови Ленінградської міської ради Собчака. У 1991 році стає Головою комітету із зовнішніх зв'язків мерії Санкт-Петербурга, одночасно (з 1994 року) - перший заступник голови уряду Санкт-Петербурга. Під час роботи Путін був куратором організації першої валютної біржі в Санкт-Петербурзі, за його сприянням в місто прийшли декілька великих німецьких фірм, за його участю був відкритий один з перших банків із закордонним капіталом в Росії - BNP-Drezdner Bank.

У Москві впродовж трьох років Путін пройшов шлях від заступника керуючого справами президента до секретаря Ради безпеки. З серпня 1996 року - заступник керуючого справами президента Російської Федерації Бориса Єльцина.

У 1997 року став заступником керівника адміністрації президента РФ, начальником головного контрольного управління Президента РФ. З 1998 року посів посаду першого заступника керівника адміністрації президента РФ. До призначення на посаду директора ФСБ президент Єльцин пропонував Путіну підвищити його у званні до генерал-майора, проте Путін відмовився, запропонувавши стати першим цивільним директором ФСБ

У липні 1998 року був призначений директором Федеральної служби безпеки. Водночас  (з березня 1999-го) займав посаду секретаря Ради безпеки РФ.

З серпня 1999 року - Голова уряду Російської Федерації, впродовж декількох місяців став  виконуючим обов'язки президента Російської Федерації. Першим державним документом, підписаним Путіним на цій посаді, став указ «Про гарантії президенту РФ, який припинив виконання своїх повноважень, і членам його сім'ї». Указ надавав колишнім російським президентам (на той момент таким був тільки Єльцин) гарантії недоторканності.

26 березня 2000 року  обраний президентом Російської Федерації. Верховний Головнокомандувач Збройними Силами.

14 березня 2004 року – вдруге обраний на посаду президента держави на другий термін. 7 травня 2008 року склав повноваження в день інавгурації нового президента - Дмитра Медведєва.

В квітні 2008-го Путін зайняв пост голови партії «Єдина Росія». У 2011 року на пропозицію третього президента Росії Дмитра Медведєва став кандидатом від «Єдиної Росії» на президентських виборах 2012 року.

У 2012 року втретє стає президентом Російської Федерації. Здобув перемогу в першому турі. Офіційно вступив на посаду 7 травня 2012-го. Наступного дня за пропозицією Путіна Держдума затвердила вже екс-президента Медведєва на посаду голови уряду РФ.

В березні 2014 року звернувся до Ради Федерації та отримав згоду на використання російських військ на Україні. 17 березня підписав указ про визнання Республіки Крим як незалежної ті суверенної держави і визнання Севастополя містом з особливим статусом у складі Криму.

18 березня в Георгіївському залі Кремля Путін виступив із зверненням у зв'язку з проханням Республіки Крим про приєднання до Росії, а відразу після виголошення промови підписав з керівниками Криму договір про входження Криму до складу Російської Федерації.

Статки

За оцінками британського видання The Sunday Times у 2012 році Путін за час керівництва країною створив бізнес-імперію вартістю 130 млрд. дол.

Як стверджують ЗМІ у власності Володимира Володимировича знаходиться флотилія, яка коштує приблизно мільярда доларів, автівки, загальною вартістю біля 692 тис. дол., 43 літаки, 11 гелікоптери, нерухомість, що налічує тисячі гектарів землі, 20 палаців, не враховуючи вілл і дач та інше.

У 2013 році Польський журнал Uwazam Rze, склавши рейтинг 50 найбагатших політиків світу, оцінив статок президента у 70 млрд. доларів.

Сім’я

Розлучений, дружина – Людмила Олександрівна. Має дві доньки - Марію (1985 р.н.) та Катерину (1986 р.н.).

Хобі

Захоплюється катанням на гірських лижах. Майстер спорту з дзюдо і самбо. Чемпіон Ленінграда по дзюдо (1975 року). З 2011 року грає в хокей. Вільно володіє англійською та німецькою мовами.