Фокін Вітольд Павлович (нар. 25 жовтня 1932, с. Новомиколаївка, тодішня Дніпропетровська область, УСРР) — український радянський державний діяч, Прем'єр-міністр України (23 жовтня 1990 — 1 жовтня 1992).
Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.
Народний депутат України 1-го скликання (у 1991—1994 роках).
Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 роках. Член ЦК КПУ в 1981—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (у 1988—1989 роках).
Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Кандидат технічних наук, професор.
Народився в родині учителів.
1954 року закінчив гірничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту за спеціальністю «розробка родовищ корисних копалин» й дістав призначення на шахти Луганщини.
Від серпня 1954 до серпня 1963 року працював помічником начальника і начальником дільниці на шахті «Центральна-Боківська»(1954—1957), заступником головного інженера та головним інженером шахти № 32—32 біс, начальником шахтоуправління № 32 тресту «Боковоантрацит» (1957—1963) у місті Боково-Антрацит Луганської області. Член КПРС з 1967 року.
Від серпня 1963 до вересня 1971 року працював заступником начальника комбінату «Донбасантрацит» у Красному Лучі, керуючим тресту «Первомайськвугілля» в Первомайську, головним інженером комбінату «Ворошиловградвугілля» в Стаханові, начальником комбінату «Свердловантрацит» у Свердловську Ворошиловоградської області (нині Довжанськ Луганської області).
У 1971 році направлений на роботу до Держплану УРСР: начальник відділу (1971—1972), заступник голови (1972—1979), перший заступник голови (1979—1987), заступник голови Ради Міністрів — голова Держплану УРСР (21 липня 1987 — серпень 1990), заступник голови Ради Міністрів — голова Державного комітету УРСР з економіки (серпень 1990 — жовтень 1990).
У жовтні 1990 р. на Вітольда Фокіна було покладено виконання обов'язків голови Ради Міністрів України. У листопаді того ж року був затверджений на цій посаді.
З березня 1991 року — прем'єр-міністр України. 30 вересня 1992 року подав у відставку.
Фокін один з тих, хто підписав Угоду урядів Білорусі, Росії та України про впровадження узгодженої економічної політики.
У цьому документі передбачалося проведення скоординованих реформ з послідовним впровадженням ринкових механізмів, продумана трансформація форм власності, забезпечення вільного підприємництва.
Було, зокрема, записано: «… підприємці трьох країн будуть утримуватися від заподіяння шкоди один одному».
В цьому документі містилася домовленість — будувати економічні відносини на базі існуючої грошової одиниці — карбованця (рубля), а перехід, у перспективі, на національну валюту вимагав попереднього сповіщення.
Глави урядів зобов'язувалися проводити політику обмеження грошової емісії, впроваджувати механізми ефективного контролю над грошовою масою, удосконалювати систему взаємозаліків, проводити узгоджену політику скорочення дефіциту бюджетів, координувати ставки податку на додану вартість.
З 1991 року Фокін на громадській роботі: депутат Верховної Ради СРСР 12-го скликання від Лисичанського територіального округу Луганської області, народний депутат Верховної Ради України 12-го (1-го) скликання (1991—1994 рр.) від Дарницького виборчого округу № 6 міста Києва.
У групи і фракції не входив. З 1993 року науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин, Президент Міжнародного Фонду гуманітарних і економічних зв'язків України з Російською Федерацією, член Вищої економічної Ради при Президенті України (1997—2001).
З 1999 року президент Луганського земляцтва в м. Києві (зараз — Почесний Президент).
У 2012 році Європейська Академія наук (Ганновер) присвоїла звання доктора філософії з економічних питань і нагородила медаллю імені лауреата Нобелівської премії Альберта Швейцера «За гуманізм і служіння народу» з врученням Почесного диплому.
Родина
дружина Таміла Григорівна Фокіна син — Ігор Вітольдович Фокін колишній заступник голови правління СП «Девон», ведучий проектів Україно-дагестанських економічно-гуманітарних відносин, а також займається банковсько-фінансовою інвестиційній діяльністю, ще й поет.
Невістка Марина Ігорівна Фокіна — інженер.
дочка Наталія Вітольдівна.
Онука Маша Фокіна (Марія Ігорівна Фокіна) (6 березня 1986) — українська співачка
Онук — Олег Ігоревич Замалдінов.
Має приватний бізнес у галузі страхування.
Дружина онука — Марія.
Займається рослинництвом. Правнук — Олексій Олегович. Школяр. Цікаві факти
В. П. Фокін зробив віршовий переказ-переклад поеми О. С. Пушкіна «Руслан і Людмила»; вона вийшла у харківському видавництві «Фоліо».